Прощавай, сумовитий учитель

«Дуже малого ступеня надії досить, щоб викликати до життя любов...©»
Цими словами починається однойменна манга. Далі ми бачимо дівчинку, що крокує по квітневій землі й захоплену цією надією. І все б добре й світло було, але отут дівчинка бачить людину, повішеної на дереві, чіпляється за нього й тягне долілиць, думаючи, видимо, що в такий спосіб урятує. Всупереч законам фізики її зусилля не закінчуються згорнутою шиєю висячого, мотузка рветься й вони обоє падають на землю. І ця людина, як не дивно, «скоріше живий, чим мертвий»...