Більшості людей єдиний сенс життя бачиться в батьківстві, і виховання синів і дочок починає носити сакральне значення, а ті, хто стали матерями і батьками, відчувають, що відбулися і виконали свою місію. Ось тільки бути справді добрим батьком не так вже й просто. Батьківське, зокрема, батьківське кохання потребує праці від людини. Муса був не зразковим батьком, що там він і як громадянин не вдався, оскільки виявив себе, як жорстокий злочинець. За скоєні злочини його було засуджено до відбуття тривалого терміну ув'язнення. Проходити він мав у стінах тюремного закладу, що у місті Коньї. Чоловік мав доньку, якій він не встиг би при всьому бажанні приділити належну увагу, а тому органи правосуддя йдуть йому назустріч і дозволяють на день отримати статус умовно-дострокового звільнення. Муса може використовувати цей термін свободи виключно для зустрічі з дочкою. З дня їхньої останньої зустрічі минуло чотирнадцять років. Йонка була зовсім маленькою, коли батька посадили до в'язниці. Разом із співробітником колонії Седатом звільнений Муса вирушив до рідного села. Йому треба було зустрітися з дочкою, що змінилася, що він навіть не впізнав її, з матір'ю і колишньою дружиною, до якої він все ще не втратив почуття. Муса зазнає непідробних переживань з приводу того, що не вдалося вибудувати батьківський зв'язок з Йонкою. Йому дуже важливо приділити, якнайбільше уваги дівчинці, адже йому виділено так мало часу на спілкування з нею. Седат, будучи людиною досить мудрою та зрілою, намагається надати більше часу Мусі на спілкування з дочкою. Муса вдячний своєму наглядачеві за його розуміння.
