1984 / Тисяча дев'ятсот вісімдесят четвертий

Головний герой, Вінстон Сміт, живе в Лондоні, працює в Міністерстві Правди і є членом Зовнішньої Партії. Він не поділяє партійних гасел і ідеологію, і в глибині душі сильно сумнівається в партії, навколишній дійсності і взагалі в усьому тому, в чому тільки можна сумніватися. Щоб «випустити пару» і не зробити нерозважливий вчинок, він купує щоденник, в якому намагається викладати всі свої сумніви. На людях же він намагається виглядати прихильником партійних ідей. Однак він побоюється, що дівчина Джулія, яка працює в тому ж міністерстві, шпигує за ним і хоче викрити його. У той же час він вважає, що високопоставлений співробітник їхнього міністерства, член Внутрішньої Партії О'Браєн, також не поділяє думки партії і є підпільним революціонером.

Одного разу опинившись у районі пролів (пролетаріїв); де члену партії з'являтися небажано, він заходить у крамницю лахмітника Чаррінгтона. Той показує йому кімнату, і Вінстон мріє пожити там хоча б тиждень. На зворотному шляху йому зустрічається Джулія. Сміт розуміє, що вона стежила за ним, і приходить у жах. Він коливається між бажанням убити її і страхом. Однак він перемагає страх і не наважується наздогнати і вбити Джулію. Незабаром Джулія в міністерстві передає йому записку, в якій зізнається йому в коханні. У них зав'язується роман, вони кілька разів на місяць влаштовують побачення, але Вінстона не покидає думка, що вони вже небіжчики (вільні романтичні відносини між чоловіком і жінкою, які є членами партії, заборонені партією). Вони знімають кімнатку у Чаррінгтона, яка стає місцем їх постійних зустрічей. Вінстон і Джулія наважуються на божевільний вчинок і йдуть до О'Браєна і просять, щоб він прийняв їх до підпільного Братства, хоча самі лише припускають, що він у ньому перебуває. О'Браєн їх приймає і дає їм книгу, написану ворогом держави Голдстейном.

Через деякий час їх заарештовують у кімнатці у містера Чаррінгтона, бо цей милий старий виявився співробітником Поліції думок. У Міністерстві Любові Вінстона довго катують. Головним катом, на подив Сміта, виявляється О'Браєн. Спочатку Вінстон намагається боротися і не відрікатися від себе. Однак від постійних фізичних і психічних страждань він поступово відрікається від себе, від своїх поглядів, сподіваючись відректися від них розумом, але не душею. Він відрікається від усього, крім своєї любові до Джулії. Однак і цю любов ламає О'Браєн. Вінстон відрікається, зраджує її, думаючи, що він зрадив її на словах, розумом, від страху. Однак коли він уже «вилікуваний» від революційних настроїв і на волі сидить в кафе і попиває джин, то розуміє, що в той момент, коли він відрікся від неї розумом, він відрікся від неї повністю. Він зрадив свою любов. У цей час по радіо передають повідомлення про перемогу військ Океанії над армією Євразії, після чого Вінстон розуміє, що тепер він повністю вилікувався. Тепер він дійсно любить партію, дійсно любить Старшого Брата.