Літня пора / Відгомін літньої пори

Сімпей і не думав повертатися до рідного міста з Токіо, доки не дізнався про смерть зведеної сестри. І ось він стоїть на причалі невеликого острова — місця, де провів дитинство, — і з сумом згадує минулі дні. Усіо більше немає. Вона потонула, намагаючись врятувати дитину.
Звинувачувати нема кого, хіба що злу долю. Причина смерті зрозуміла, обставини вказують на нещасний випадок. Проте ті, хто бачив на тілі дівчини сліди задушення, вірять у вбивство.
До того ж серед остров'ян ходять погані чутки про якісь тіні — двійники людей, які несуть смерть тим, хто їх побачив. Місцеві казки, не більше. Так і думав би Сімпей, якби його друга зведена сестра Міо не присягалася, що за три дні до смерті Усіо бачила точну її копію...
Цікавість приводить хлопця до місцевого храму, де, за повір'ям, можна вигнати тінь. Це ж цікавість його і губить. Там, у лісі, він не встигає здивуватися тому, що відбувається, як помирає... А потім бачить дивний сон про сестру і прокидається — того ж дня, коли приплив на острів.
Що, чорт забирай, тут діється?